Илахим, Игорь Литвиненко
Дорога в нiкуди
Илахим
Всі дороги вимірюють тільки прощанням
Із людьми, що чекатимуть нас попри все…
А самотність – тупик. Гіркота горілчана.
Гидко-бридко… І настрій хіба піднесе?
Ніч весняним дощем розридалася ридма.
І по блискітках зорь розмазюкала туш.
Так буває – серця не узгодили ритми.
То й окремо лунають мелодії душ.
А моя – то луна зовсім іншої ночі.
Де все інше, не те, що тепер - навпаки.
Так буває – життя вщент руйнує дзвіночок.
Пульс у скронях до болю дублює гудки.
Пам’ятаю те платтячко кольору січня.
Шпильки тонші, аніж стебелини троянд…
Так буває… Гармонії всі ці не вічні.
Тут немає гарантій від жодних орант.
Ностальгія гірчить, як самотня робуста.
Все життя шкереберть, пам’ять - Бозна куди….
У ту ніч, де розквітло… о ні, не розпуста!
А мистецтво, як все, в чім примаришся ти.
Ніби скрізь декольте просто в серце дивлюся…
І нехай воно б’ється, хоча й не мені.
А кохання лунає незіграним блюзом.
А поезія – соло на рваній струні.
Якщо так тобі краще – потерпимо. Біль же
Тільки наслідок віку, поганих погод…
Все життя моє коштує врешті не більше,
Аніж ціла година кохання твого.
А тепер, наче образ гіркої спокути,
І природі заплаканість теж до лиця.
Адже міри не має дорога в нікуди.
От і ночі без тебе не мають кінця.
© Copyright: Илахим, 2024
Свидетельство о публикации №124050900164
***
Край бесконечности...
Чуть-Чуть Другой
От глаз твоих, опухла - взгляда ссадина:
Раз "много", меньше чуть - чем "ого-го",
Ты, "потеряшка" исповеди найденной -
В "бюро находок" - детства моего...
Чтоб замести - как площадь, сумрак - вязами,
Тебе шепчу - сквозь клЕистый повой:
"Ну, вот и всё - сударыня, рассказывай -
Мне - о любви, покуда я - глухой!
Бросай - слова в тетрадь широкой россыпью:
Беду суди - едва ли не со зла,
Чтоб тишина, как Божья суть по воздуху -
Куда-то - выше высоты ушла..."
Станком тоски - чья страсть обрита наголо?
Ах, чернокнижница - хоть ведьмой вой,
Три пары крыльев наутро, распахивал -
Кто - над моей рогатой головой?
Я с ересью - бред искренности путаю:
Союз двух рифм, пока - не мишура,
Трёхцветной кошкой, лирика приблудная -
Мне - о рассудок тычется с утра...
Не попадают в "яблочко" - без промаха,
Спрошу: "Виновна ежели - вина,
Чьим шорохом, беременна черёмуха -
Как сговором эмоций - ты одна?
Вари в метафоре - понятий месиво:
Лишь - бесконечности предвидя край,
Монашка: Истины острейшим лезвием -
Души моей - натоптыши срезай..."
Мы во плоти - до молодости дОжили:
Со спором если - ссорится пари,
Не ошибаться лишь бы, белокожая -
Пока слепА - на нас двоих смотри!
Ребёнка, нА-небо уводит - юноша:
Пока дорогу вертит - колесо,
Как Немезида, после жизни будущей -
"Ну, вот и всё - ответь, ну - вот и всё..."
© Copyright: Чуть-Чуть Другой, 2024
Другие статьи в литературном дневнике:
