Володимир Базилевський
В.
Не помирай, допоки я буду,
допоки я є, живи.
Я першим хочу взяти на груди
Адамову персть і тріумф трави.
Піти раніше хочу від тебе
у нерухомі світи.
Де вікуватиму під чорним небом
великої німоти.
Блаженно вірячи, що твої сльози
земну пропечуть кору.
Що в неминучі твої морози
з`явлюсь фантомом метаморфози,
зігрію твою журу.
Другие статьи в литературном дневнике: