Прокидаюсь ні світ, ні зоря
І вітаю привітливо ранок,
Хоч за вікнами бродить імла
І нав’язує смуток серпанок…
“Добрий ранок!, – кажу, – Добрий день!
Здрастуй, щедрий рожевий світанок!
Я люблю вас за світло натхнень,
За невтомне ліричне сопрано!
Я завдячую вам за чуття,
За дощі і за теплу погоду,
За казкові хвилини тепла
І цілющу життя насолоду…”
Щиро дякую ранку за чай,
За духмяну улюблену каву,
За солодкий смачний коровай,
За хмаринку у небі ласкаву.
Я світанку “спасибі” кажу
За надію у втомленім серці,
За мою невтоленну жагу
І за промені сонечка перші.
Я дарую світанку привіт
За осінні стежки золотисті,
За можливість відчути політ
І хвилини життя променисті…