На годиннику – сім,
А за вікнами – осінь,
Сіре небо дощить,
Навіває нудьгу.
А у серці моїм
Гаснуть сни кольорові,
Думка душу ятрить
І вселяє журбу…
Чути стукіт коліс,
В ньому – ритми розлуки,
У швидких поїздах –
І надія, і сум…
Чийся погляд приріс
До дрижачої пустки,
У тривожних серцях
Б’ється спогаду пульс.
Кілометри шляхів
Часом смутку розмиті,
Мовчазне майбуття –
Як холодний борвій…
У краю міражів –
Щастя й розпачу миті,
Все бентежне життя –
На долонях надій…