Мить меланхолії
Мить меланхолії!
В душу вривається смуток!
Вабить у давнє
Гармонія жалісних нот…
Ніжність мелодії,
Наче зціляючий трунок,
Душу вертає
В життя без тривог і турбот.
Дощик нашіптує…
Думка малює минуле:
Поле пшеничне,
Квітучий омріяний степ.
Спогад навіює
Осінь і листя пожухле,
Небо величне
І в домі багато гостей…
Щастя миттєвості…
В серці – тепло і затишок…
Знов оживає
Усе, що було дорогим.
Хвилі полегкості
Душу наповнюють миром.
Сум затихає,
Немовби приспав Серафим*.
*Миро – запашна олива.
*Серафим – в іудейській та християнській релігії – ангел вищого рангу, якого зображували з шістьма крилами.