Синє небо таке загадкове,
На деревах співають пташки.
Вабить сяйвом панно кольорове,
Наче хтось тут розсипав скарби.
Верби коси купають у річці,
Поруч дзвінко співає струмок,
Затаївся метелик на квітці,
Де мережку плете павучок.
Сонце котиться небом за поле,
Сонні трави шепочуть казки,
А від смутку аж серце холоне,
Бо у рідному краї – п’явки!
Там сидить на руїнах хлоп’ятко
Сиротливим щемким пташеням,
Там скавчить безпритульне звірятко,
Плаче мати над мертвим дитям…
На уламках – загублена хустка,
Біля вирви – зомліла сім’я…
Серце крає знеможена думка:
“Чи скінчиться нарешті війна?”