Можливо, я чогось не розумію,
Тому в душі звучить сумний мотив?
Чи взяти мікроскоп (а чи зумію?)
І врешті пошукати позитив?
Уважно роздивляюся фігури.
Ось дві зібрались вже ділити світ.
Не зовсім атлетичної статури,
Можливо, це далекий мезоліт.
Ні, треба подивитися пильніше!
Можливо, є надія на добро,
Впритул притисну око, ще щільніше,
Дивитимусь в самісіньке ядро.
Тут бачу вибух, там летить ракета,
Кружляє над дорогою шахед.
Куди не гляну, скрізь – війни тенета,
Ну де ж той позитиву гойний мед?
Ось люди, як комашки, лізуть з вирви,
Тут мати над труною, там дитя…
Повсюди сльози ллються, наче з ринви,
Ну, де ж оте прекрасного зерня?..
Не бачу позитиву! В серці – розпач!
Як жити з цим без віри у добро?
Ні, мікроскоп, мабуть, не той повідач!
Звернувся до модерного бюро!..