Яка крихка межа
Між радістю і смутком!
І скільки втіхи у простих словах!
Від щирості й тепла
Цілющим віє трунком,
З’являється упевненість в очах.
У погляді є все:
Підтримка і огуда,
І ніжна ласка, і презирства фунт.
Бентежне і ясне –
Нестала амплітуда,
А хочеться не знати болю і скрут.
Коли тепло від уст,
Коли на них усмішка,
Вчуває серце поступи добра.
Коли нема облуд,
Приходить втішна звістка,
Тоді душа втішається сповна.