Обірваний рядок в нотатнику старому —
кумедна спроба слів зібратися у вірш:
як вигуки дітей, що з лісу йдуть додому,
і труситься в руках із підпеньками кіш.
Я стільки розгубив нотатників пожовклих,
що видав би із них книжок утричі більш.
А там були рядки, що збіглись і замовкли.
А там і причаївся, може, кращий вірш.
І так найбільший гриб лишається у лісі,
прихований пожухлим листям з тогоріч...
І гомін дітлахів — лиш гомін, а не пісня.
А щастя і у втратах — ось у чому річ...