Нотами дощику цокають ходики,
Маятник ходить туди і сюди,
В безвість секунди летять, як соколики,
Падають в Лету, як спілі плоди.
Миті за митями, роки за роками
Вічність ховає у мареві снів,
В небі високому, десь поміж зорями
Їх зустрічає небесний архів.
Чітко лунають у тиші миттєвості,
Крапля за краплею плине життя.
Що йому сниться в далекій безмежності,
Що обіцяє пусте небуття?
Маятник падає, вгору здіймається,
Так, ніби хоче чогось досягти.
Цокають миті… А час намагається
В озері Вічності спокій знайти…