Заперечую, спотикаюсь
І трикрапками теж грішу.
Може, в чомусь я помиляюсь,
Часто сумнів в душі ношу.
Я словами звучу у віршах,
Розсипаюсь зерном в рядках,
Бачу яв у нічних видіннях,
Манівцями ходжу в думках.
Заклинаю химерну долю,
Йду до Бога у молитвах,
Від тупого здригаюсь болю,
У гнітючих живу чуттях.
А буває, що я радію
Неповторній миті життя
І плекаю в душі надію,
Колисаю, немов дитя.
Потерпаю від хвиль борвію,
Та кажу собі: “Не журись!”
Забуваю, що вже старію,
Знов у мріях лечу у вись.