Місячні ночі, серпанкові дні
Знов вишивають картини розлуки,
Знову плетуть чорно-білі путі,
Сповнені смутку, надії і муки.
Миті прощання нагадує ніч:
Погляд, вуста і слова присягання.
Білою ниткою сяє у тьмі
Ніжність чутливих хвилин розставання.
Місяць яскравий у темнім вікні
Сяєвом срібним народжує мрії,
Чорною ниткою ноти сумні
Владно штовхають у вир безнадії.
Душу ведуть через радість і біль
Біле і чорне у плетиві долі.
Чорне на спогади кидає сіль,
Біле рятує від бід і сваволі.
Вишити долю – завдання складне,
Пише життя день і ніч мемуари,
Мудро єднає щасливе й сумне,
Магію чорного, білого чари…