Стропи строф
Я ревную тебе й телеграфні стовпи –
зрідка,
Я кохаю тебе ледь не в кожному сні, -
«дітка»!
Ти обпікаєш мене,
наче піч у термічнім цеху,
Наче цілую ніч провели ми з тобою
в суцільнім «гріху»…
Оживляєш мене з летаргічного сну –
ніжно…
А прокинусь коли,
то ніяк не засну, -
сніжить!..
Міцно манять магнітом –
твої губи:
Світлячок ти, чи «чорна діра» -
згуба?!..
Не відпускай –
цілуй, кусай:
Дай воскресать!