Позбавила мене усіх доріг.
Залишила одну лише – до тебе.
Лише одну до тебе – як до неба.
До неба, що веде до твоїх ніг.
Лишилася дорога лиш одна.
Я йду і їду, я лечу, нарешті.
Немов я на найвищій в світі вежі
завмер, хмільний без крапельки вина.
Ми всі доріг бажаємо святих,
які пройти, хоч раз, повинен кожен...
Вже йду, я подолати відстань зможу,
бо знаю, що мене чекаєш ти...