Живу життям самотньої людини.
Так, як чимало жили і живуть.
Не в слові про самотність нині суть.
А в тому, чим заповнюються днини.
Турбот – дві-три, а часу й волі – море.
Самотність час од часу – часть життя.
Людина і самотність: поняття,
які не мають права бути поруч.
Вже хто не зрадить, то, звичайно, вірші.
Вони – в мені живуть, я – в них живу.
Вони покличуть – йду, та йдуть – як зву.
А з ними не самотньо вже і в тиші.
Так і живу. Життям. На небі знаюсь.
На хмарах. На дощах – через вікно.
Двійник мій Пуаро – моє кіно.
А душу – тільки віршами і краю.