Я ніколи не звикну й хвилину прожити без тебе.
Не віч-на-віч – зідзвонимось, а неможливо – то подумки...
Ми з тобою спілкуємось засобами надприродними:
Часом і через місяць, а ні – через зірку на небі.
Обирай будь-яку: хочеш – ту, що до місяця ближче,
Що так прагне схилитись на груди щасливого місяця?
А замрієшся – ту обереш, що ледь-ледь в погляд вміститься,
Що не хоче на очі, а в хмарках ховає обличчя...
Аби тільки дивилась на ту, на яку й я дивлюся.
І тоді нам і небо само допоможе з'єднатися,
І тоді через зорі ми подумки зможем побратися,
І тому я на зірку дивлюсь, мов на тебе молюся...