Я іноді захоплююсь занадто.
Надмірно. Хоч ніхто не знає мір.
Захоплююсь занадто. Але радий,
Що точно взнали нашу міру ми.
Солодшого на світі не існує,
Ніж жити на загострення межі,
Коли ти вже, здавалося б, цілуєш,
І поцілунок на вустах дрижить,
Та ти в цю мить затримуєш цілунок,
І це сильніш, ніж поцілунок сам...
І саме ця межа – той подарунок,
Без меж надмірний, наче небеса...