Не ходи сама по узбережжю,
Там, де хвилі спокою не знають,
Там, де море щастя було з нами,
Щастя – і бездонне, і безмежне.
Біля моря ми з тобою згодом
Пройдемо удвох обов'язково,
Не закуті і не загадкові,
А прозорі, як зелені води.
Я з тобою подумки весную,
Але все частіше мрію – літо,
Де на узбережжі хвиль і світла
Я тебе до моря не ревную...