Над чим смієшся ти – оте ти справді й є.
Я все сміюсь над тим, над чим сміявся тато.
І почуття надійне гумору моє –
од жартів татуся, котрі сприймав, як свято.
Я кожен жарт його, мов перл, запам'ятав.
Про рибку, про грибок, про курку і про півня.
Мій тато-жартівник мав жити би до ста,
та вкоритили віку Півночі і Півдні.
Як тато, намагаюсь жити жартома,
і є для друга жарт, і навіть – жарт для гада...
Вже скоро пів століття, тата як нема,
а сміх його в мені – єдиний батька спадок...
......
Татусь і Вічна Мерзлота.
Чукотка
1969