Пізня осінь… Хмарне небо…
Запах снігу у дворі…
Чути вітру хриплий тенор
Серед кленів і беріз…
День коротшає спроквола,
Ще всолоджує блакить.
Глянеш – хороше довкола!
Жовте листя шелестить…
Для журби нема причини,
Хоч і пахне вже дощем.
Тішать вогнища жоржини,
Теплий пломінь хризантем…
Осінь, зморена війною
І нестерпним болем ран,
Виливає смуток млою,
Сіє морок і туман.
А в моєму серці – туга
І біди передчуття.
У душі весь час – напруга,
Невимовні сум’яття…