На годиннику Всесвіту – Осінь!
Різнобарвна, мінорна, ясна!
Ще горить листопадовий пломінь,
Та стихає натхненна струна.
Пил старанно вкриває надії,
Запорошує мрії мої.
Я, немов у бездушній стихії,
Бачу роки свої вдалині…
Чую впевнені космосу ритми,
Та не бачу, на жаль, майбуття.
Пролітають то весни, то зими,
То приховані миті буття.
Серце Всесвіту чує безодня,
Знають все про талан і зірки,
Та, на жаль, я не знаю пароля,
Щоб до сервера доль увійти…
З кожним роком знемога гостріше,
Розпинають то біль, то печаль…
А надворі усе холодніше,
Огортає туманів вуаль…