Художник усе життя малював портрети,
та слід у мистецтві йому залишити на вдалося.
Ховали посмішки навколомистецькі естети.
А герої портретів нервово поправляли волосся.
Художник незламно продовжував малювати обличчя
людей рідних, близьких і просто знайомих.
Створювались портрети і якесь дивне протиріччя
між тим, що реально, і тим, підсвідомим, –
яке дивувало бажанням митця у кожнім портреті
зобразити набагато кращою всяку людину,
котра розташувалась по той бік мольберту...
І лише автопортрет вдався точним, неначе світлина...