Обожнюю осінній морепад,
Коли на кожнім кроці – нове море,
і в цьому морі небеса прозорять,
а узбережжя – листя зорепад.
А небо обіцяє моря ще,
Бо з півночі зібрались хмари чорні,
А значить, знову впаде долу море,
Й не вірте сонцю, що вже не пече.
Човни тримтливі жовтих кольорів
Пливуть калюжним морем до причалів...
Я восени не вмію ждать печалей –
Я в жовтні завжди щастям майорів...