О, як тобі я рада, Осінь!
Нарешті спеки вже нема!
Чарує твій яскравий пломінь,
Ти в душу злагоду внесла.
Знов прохолодою я тішусь,
Іду скоріше на балкон!
Знов відчуваю серцем ліру,
Гарячим гріюся чайком.
Вдихаю яблука духмяні,
Думками лину в далечінь,
Янтарний гай в моїй уяві
Вітає шелестом беріз.
Я знов закохана у небо,
У краплі щедрого дощу,
У тихе приворотне плесо,
У чар осіннього вогню…
Я завмираю від полотен,
Радію змінам, як дитя!
Несе мене надії човен
По хвилях мрії і життя!..