На Трійцю в село Білозір'я я їду
не всі мене люди узнають,
на цвинтар піду,щоб померлих провідать
де рідні мої спочивають.
Я їду у потязі знов до села
щоб рідним віддати пошану,
мені провідник вже квитки віддала
я бачу перон привокзальний.
Вокзал залізничний,Шевченка перон,
в вікно розглядаю довкілля
поїхав мій далі плацкартний вагон
автобусом їду вже в Білозір'я.
З автобуса я біля церкви зійшов,
хоч я про приїзд не дав звістки,
узяв свої речі й повільно пішов
до Люби,своєї невістки.
Чому день гробків цей змінили -
незнаю,
та тільки громаді видніше
неправильно мабуть,-це я
так вважаю,
хоч люди тепер всі мудріші.
Місцеві приходять на цвинтар частіше
я Вам повторю разів сорок,
ми ж підем туди,як ходили раніше
вже третього дня у вівторок.
У рідному,де народилися краї
потрібно це всім пам'ятати,
бо там,де поховані рідні твої
завжди треба їх поминати.