Червоні маки – на лугах,
У полі, в лісі, біля річки,
Немов усмішка на устах…
Любов’ю віє від палітри…
Відлуння грізної війни,
Відбиток вічної розлуки…
Тендітні, лагідні квітки,
Та скільки в кольорі спокуси!
Червона квітка, наче кров,
В полях промовисто багріє,
В ній болю чується акорд,
Що в серці пам’яттю ясніє.
Цвітуть на сонці й під дощем,
З вітрами шепчуться жагуче
Червоні маки – серця щем,
Болючий спогад про минуле…