Я про тебе пишу,
Многострадна моя Україно,
І з вітрами шепчусь
Про горьовану долю твою.
Я про тебе пишу,
Бо обличчя твоє помарніло,
Ти вже третю весну
З ворогами в пекельнім бою.
Україно моя,
Я про тебе пишу неустанно,
Хоч, буває, сльоза
Несподівано бризне з очей.
Знаю, підступи зла
Прикривають свій гріх повсякчасно,
Палять землю дотла,
Всі поля – у тривогах пожеж.
Я пишу про гаї,
Про безмежність полів і про гори,
Про дзвінкі ручаї
І про сонце над гладдю озер.
Про квітучі плаї,
Про річки мальовничі і роси,
Бачу рідні краї
І красу українських ночей…
Я пишу про свій дім,
Уві снах повертаюсь додому,
Де немає війни
І ніхто не тремтить від виття.
Там у небі яснім
Вже не чути загрозливу ноту,
Лиш гуляють вітри
І вирує щасливе життя…