Було в мене море щастя,
Був океан жадань,
Палало натхнень багаття,
Тепер – лиш часи вагань.
Були в мене крила мрії
І береги Надій,
Тепер – вітри ностальгії,
Безсоння гіркий напій.
Була в мене в серці радість,
Впевненість у собі,
Тепер – лише безпорадність
Та рій думок уночі.
В душі не втихає форте,
У грудях – щодня сльота…
Куди все поділось, Боже?
Чому на очах сльоза?
Ось – кров на траві, як маки,
Тривожно гудуть вітри…
Хто зцілить пекучі рани,
Зніме тягар війни?..