Танцюю-бенкетую з усіма у недовічному балеті,
і все щільніше часу замикається кільце.
Двадцятий вік мені десятиліття виділив одверті,
бо в десятиліттях завжди є своє лице.
В свій «образ» в дзеркалі дивлюсь панічно,
але не слабшає мій розум. Пам'ять – світ!
Гітара, школа, армія, футбол, ХЮІ. Це світло!
Моє життя! Мої шести-семидесяті, де буяє бітлз!
У цих роках, які розтанули, стою, як у підніжжя
вершин, де вітри вічності січуть і косять нас.
На шістдесят всі радощі я множу втішно,
а напасті усі ділю на шістдесят.
На жаль - ми стали лисі, сиві та вусаті,
але не раз я оглянусь, (втомившись, постарів),
на неповторні ті шести-семидесяті,
де юність вже завмерла, ніби мошка в бурштині.
* - ХЮІ - Харківський юридичний інститут
coverсія