Чиста купіль
До сходу сонця вимитий вже день
Десь дощиком, а де – рясними росами.
Так хочеться співать святих пісень,
По мирних травах йти ногами босими.
Нехай сьогодні вимиється все:
Вся злість, і біль, і війни, і розлуки.
Хай день новий нам щастя принесе,
Народу хай закінчаться всі муки.
Чистий четвер дарує нині нам
Надію на очищення душі.
Давайте разом возведемо храм
Буття нового на новій межі.
Вербна неділя
У вербну неділечку встану раненько,
Звертаюсь до тебе, моя рідна ненько!
І вірші казкові подарую нині,
Радості бажаю нашій всій родині.
І крізь кілометри, крізь роки далекі
Я додому лину, неначе лелека.
Хай квітують весни у рідному краї.
Я батькам здоров’я міцного бажаю.
Хай сміється сонце, нехай квітнуть квіти,
Знов до вас прилинуть із далеку діти.
Зберемось всі разом у батьківській хаті.
Матінко і татку, ви дітьми багаті.
Сонечками діти, зірочками внуки
Злетяться додому – поцілують руки.
Матінко і татку, в неділю святую
Гілочки вербові я для вас змалюю.
Воскресіння
Цей день настав: Христове Воскресіння!
Дзвони у вись летять, мов крізь віки.
Народе мій! В тобі – моє коріння,
З тобою я – на відстані руки.
Хоч світлий день, та сум схиляє плечі,
Адже неспокій в світі, горе й біль.
Молюся нині, може й не до речі,
Про новий день, про здійснення всіх мрій.
Прошу у Бога миру я народу,
Квітучих весен рідній всій землі.
Пісні святі від роду і до роду…
Щасливі будьте, діти й матері!
У Чистий четвер
До сходу сонця – чистий-чистий день,
Вже чисте все: і тіло, й кожен дім.
Співають люди чистоті пісень,
Та щось десь там залишилось – на дні.
Хай чистота не тільки у хатах,
Хай чисті будуть помисли, думки.
Ми справедливості зведемо дах
Над Батьківщиною – сьогодні й на віки.
Хай зникне нечисть вся, що не дає
Нам жить спокійно і творить добро,
Хай зіронька правдивості встає
Над рідним краєм – чисто щоб було!
Великий піст
Великий піст крокує по землі,
Дощами вимиваючи проблеми
Будення сірого. Хлібина на столі,
А що до неї? То вже сокровенне.
Та головне, щоб постилась душа,
Бо тіло – лиш яскрава оболонка,
А ти пройди життєво, без гроша,
В буденні хай відсунеться заслонка.
Побач навкруг все те, що не твоє,
Що не болить тебе, бо є не своїм.
Життя нехай вирує, вроду п’є
Веселка ясна, хай не буде воєн.
Підстав плече тому, хто спотикнувсь,
Руку подай, кому вона потрібна.
Немов у саван, душу огорнув
Печалі вітер із землі, що рідна.
А Піст Великий душі омива
Святими мріями про мирні ясні зорі,
Не тіло поститься лишень хай, а й душа –
Тоді й майбутнє буде неозоре.
Воскресение
Перевод Марии Мучинской
Пришёл к нам день: Христово Воскресенье,
Звон колокола мчит через века.
Народ, родной! В тебе мои коренья,
С тобою вечно – вот моя рука.
Хоть светлый день, печаль склоняет плечи,
Ведь беспокойство в мире, скорбь и злость.
Молитва лишена пасхальной речи –
О дне, когда мечты несут до звёзд.
Прошу у Бога мира для народа,
Цветущих вёсен всей родной земле.
Святые песни пусть от рода к роду…
И счастье для детей и матерей!
Мої писанки
Сяду я ранесенько під віконечко,
Розмалюю писанку, наче сонечко,
Щастям тихим, радістю розмалюю,
Таткові та матінці подарую.
Розмалюю писанку веселково,
Та й додам до неї ще ніжне слово,
Діточкам ріднесеньким подарую,
Для них долю в Господа попрошу я.
Розмалюю писанку візерунком,
Та й наповню келишок диво-трунком,
Милому я писанку подарую,
Рідному, коханому, бо люблю я.
Розмалюю писанку зірочками,
Подарую рідним вірші з казками,
Щоби доля завжди їм усміхалась,
Щоб в батьківській хаті ми зустрічались.
Розмалюю писанку квіточками,
Бо багата в школі я діточками.
Писанки писатиму разом з ними,
Щоб в житті не були вони сумними.
Розмалюю писанку – квітку в лузі,
Бо у мене щирі та вірні друзі.
Всім бажаю щастя й здоров’я нині,
Майбуття щасливого Батьківщині! Квітень
Свічки каштанів тягнуться увись,
Несміло сонце вигляда з-за хмар.
Клубочуться тумани. Квітень весь
Дощами вмитий, наче повен чар.
Ген зеленіють вимиті луги,
Ще яблуні – в біло-рожевих шатах.
У пишну зелень річки береги
Вдяглись. І бузьки вже стоять на чатах.
Блукає квітень дзвінко по лісах:
Пташиний світ запрошує на хори.
А травень вже на молодих вітрах
Летить! І цвітом вишиває взори!
Колись…
Колись сонце світитиме ще яскравіше,
Вітер зорі пригорне піснею.
Колись сни всі мої переллються у вірші,
А я буду такою ж – різною.
Колись день усміхнеться з самого раночку
Й зацілує сонячним зайчиком.
А я знову одягну нову вишиваночку:
Мама вишиє мені й братчикам.
Колись роки пройдуть, тихим сріблом скроні
Нам огорне всім час невблаганний.
Сонце я візьму – протягну долоні –
Весни друзям подарую ранні.
І, можливо, колись те ніколи й не буде –
Пролітає життя, мов ласкою.
Та я вірю у те, що щасливі люди,
Хто для когось в житті став казкою.
;
Все пройде…
А рік за роком – пролетять століття.
Вікно в історію відкриють нові люди.
Давним-давно пройде це лихоліття,
І лише вишні цвіт навічно буде.
Як нині, вишні будуть в білопінні.
В житті вже не царітимуть облуди.
І знову буде світле Воскресіння,
І мирно житимуть у світі люди.
Моя земля у білім цвіті вишень,
Мов наречена на путі до Раю.
Молюся щиро я тобі, Всевишній.
Що так і буде – вірю й точно знаю.
Весь страх, і біль, і смуток сьогодення
Залишиться під попелом історій.
Пришли, мій Боже, ти усім натхнення
На день новий, на мирний чистий обрій.
Всё пройдёт
Перевод Марии Мучинской
Так год за годом пролетят столетья,
Придут в историю другие люди,
Уйдут с веками наши лихолетья,
И только вишни цвет здесь вечным будет.
Как нынче вишни будут все в цветенье,
Оставит царство час притворный, мутный,
И снова будет светлым Воскресенье,
И станут мирно жить на свете люди.
Моя земля в цветенье белом вишен,
Ну, как невеста, на пути до Рая.
Молю тебя я истово, Всевышний.
Ведь будет так – я верю, точно знаю.
Весь страх и боль с печалью, что сегодня,
Запрячутся под пеплом злых историй.
Пошли, Господь, сегодня вдохновенье
На новый день, на мирный час настрой нас.
;
;
Вербна неділенька
«Не я б’ю, верба б’є» – з дитинства лунає.
У віконце моє сонце заглядає.
Вся земля у цвіту – дива ніжний шепіт,
Хмарками в висоту – журавлиний клекіт.
Хай вербичка цвіте, хай радіють діти,
Дзвони поміж зорі розсипають квіти.
У святую неділеньку бувайте здорові!
Щастя вам земного, від Бога – любові!
Великдень
А сонечко вимилось знову досвітніми росами,
Великдень для всіх нас сьогодні, як завжди, настав.
Піснями пташок під віконцем моїм стоголосими –
Так всесвіт мені добру звістку сьогодні прислав.
В молитві святій разом з вами, та все ж таки нарізно,
Я руки згорну, я устами промовлю слова,
Всесвітня халепа минула уже щоб ненависна,
Щоб наша планета знов сміхом людським ожила.