Ранок сміється
Скоро світанок…
Я знову прокинулась рано.
Смутку серпанок
У серце вривається владно.
Гір ще не видно…
За ними - моя Україна…
Як мені прикро!
У думах душа вже змарніла.
Наче у фільмі,
Життя моє котиться мимо…
Гаснуть надії…
О, скільки ще буде це лихо?..
Дні, наче листя,
Летять у минуле назавжди,
Може, це сниться
Чи ночі холодної жарти?
Серце, здається,
Заковане в панцир незримий.
Ранок сміється,
А в мене – лиш смуток щемливий…