Ранкова тиша! Радість і блаженство!
Святі безмовні миті торжества!
І лиш птахи насвистують натхненно
Та сонцю усміхається весна.
Буяють мрії в подихах природи
Про спокій на збентеженій Землі.
О, як вона змарніла від тривоги
І підлої, злочинної брехні!..
Ось сонця промінь падає на трави
І пише кольорову акварель,
Повсюди розсипає срібні стрази
І розливає ароматний ель…
Лунають всюди воскресіння гами,
Природи привітальний реверанс*!
Спішу назустріч дню, вбираю чари
І серцем відчуваю ренесанс*.
*Реверанс – (образно) поважний поклін із присіданням
*Ренесанс – (тут) відродження, піднесення, розквіт нового дня.