Моя душа у пошуках тепла
Вдивляється в сумне похмуре небо,
Та знову з хмари – дощ, а сіра мла
Волочиться за ним туманним шлейфом.
Немає дня без болю і тривог,
Хоча б хоч сонце втішило промінням!
Природа – в сум’ятті… Мовчить і Бог…
Ще й вітер дістає своїм гудінням.
Болить моя душа від рваних ран,
Їх час наносив нишком і безжально.
Живу в чужім краю, немов бур’ян,
А вдома ворог б’є свинцем нещадно.
Летить душа додому уві снах,
Збивається з дороги і блукає,
Веде у невідомість довгий шлях,
А чорне небо спалахом жахає.
Летить душа, немов підбитий птах,
Звертається до Бога, тільки марно!
Чи довго буде цей страхітний жах?..
Невже усе закінчиться фатально?..