Цвітіння весни – неприхована ніжність,
Чаруючий відблиск далеких світів,
У квітах весняних – зворушена Вічність,
Природи воскреслої радісний спів.
Зелене безмежжя – як море безкрає,
Воно надихає, дарує життя,
У миті зневіри, тривоги втішає,
Дарує весняні затишні дива.
У раї квітучім – гармонії ноти,
І мудрість природи, і сила землі!
В тендітних пелюстках є аура цноти,
Душевні зізнання, як теплий зефір*.
Дивлюсь, ніби вперше, на квітку вишневу,
На ніжне барвисте квітуче панно,
Не можу приборкати пристрасть чуттєву:
Буяння весняне п’янить, як вино!
*Зефір – теплий легкий вітерець.