Колись давно були яскраві ночі!
А як світились в темний час зірки!
Здавалось, то дивились божі очі
На мирну землю без погроз війни.
Були світанки теплі і рожеві,
Лилася з неба музика надій.
Душа не відчувала ноти ревні
І не пила гірких подій настій.
Як гріло сонце навіть крізь тумани!
Як загадково вабив горизонт!
Алеї, парки, затишні бульвари
Не знали про жорстокість вражих бомб!
Тепер не чути музику світанку,
Вночі тривожно мерехтять зірки.
Таяться вікна вибиті в серпанку,
І вітер носить подихи війни…
Була в нас віра в невідоме завтра,
Було кохання, трелі солов’їв…
Якби ж не ця жорстока, хижа банда,
Не танець смерті диких ворогів!..