Вам мобуть спиться уночі спокійно
мені ж поезія спокою не дає,
і в голові щось крутиться постійно
Господь поемам рими додає.
А за вікном страшенно виє віхола
так трапетно хвилюється душа,
тебе чекав даремно,- не приїхала
то ж я для тебе склав цього вірша.
Не розумію,що між нами сталося,
хоч все,що поміж нами відбулось?
те потаємне,давнє пригадалося
на серці згустком крові запеклось.
Мов серця рана від удару фінки
безжалісно так ниє і щемить,
любов не згасне до цієї жінки
я згадую про неї кожну мить.
Вже маятник життя не зупинити
"Навіщо я життя своє гублю?"
мені без неї одиноко в світі
бо все своє життя її люблю.
Хоч пам'ять про цю жінку не
все стерла,
та хтось шепоче:"Закрий рота,цить"
любов,як Україна-ще не вмерла
і завжди буде в моїм серці жить!