Ну от... Іще одна весна,
Набубнявіла і тужава
по самі вінця, йде Вона
Ущерть наповнена піснями.
І ми за нею -
у танку
Краси, життя, сп;янілі сонцем,
Бо зрештою, ми лишень рій,
Що раптом вилетів в віконце.
Отож, я - бжілка, промінь, сміх!
Весна, якої бракувало!
Усе, що маю, мало! мало!
Мені порібен цілий світ!