74!

   
        (обганяючи свій некролог)

                Vita non penis, іn manus non recipis!

   Скільки треба часу? Нащо сімдесят чотири?   
   Але праща істини і факти заявили, ні, завили, -      
   проломили кумпол, заскрипіла хвіртка, мов вікно.   
   Неофіт я, тож питаю, - «Скільки бур тих прилетіло?
   Скільки дум у мене, філантропа, підійшло?»

   Ради Бога, підкажіть, лектриси-буквоїди-браття, -
   шкандибати письмаку у рай, а чи до біса на роги?
   Чом зникає в мені віра? Бо немає результату?
   Клятви - Богу кочерга? Моли? Не плач? Пиши?
   
   Вік - не член, в руках не втримаєш, пробачте!
   Отаке життя! Воно щось людям завжди обіцяло,
   але зовсім інше дало. Скупо. Дещо і мені.
   Моє суще псалми «Алілуйя!» відспівало
   і стара душа моя дубіє в ледве тліючім вогні.

   Мекає баранів стадо зРади, (ляси аж до неба!),
   теревені точить і підписує, сволота. Розуму нема! 
   «Добре!» - каже -«Якщо треба, значить, треба!»
   «Зле не виповзкам і дурням!», - пастушок співа.
   Та зі зла не можна відтворить нічого, окрім зла.
 
   Егоїст я! Бо повірив в ці байки, (був дуже впертий!),
   танцював-писав, строчило, та кричав «Спасибі!» і «Ура!»,
   я  хлебтав горілку й холодець під хрін на тих банкетах
   з глитаями я глитав, із падлами не раз. А нахера?
 
   Некрологи обганяю я, семидесятирічні, й сам я - інший.
   Хай це трапиться. Та правду де знайти? Її нема!
   Поки цибає почесна старість.Та стирчить у мозку вістря:
   підвелися наші діти і взялися за рушниці. Бо війна.
      
   Обіцянки, мов цяцянки - дурням зілля, ніби вівцям, -
   «брюліки і мерси», правки і кадила-балачки попів.
   Гримни з усієї сили з неба, Отче, - «Ти, якого біса
   кліпаєш очима із ТБ, нікчема-клоун-мавпа-зрадник-вій? 
   Для війн?»
 
   Від мого буття людського вже життя немає.
   Що то за юдоль у альтруїста? Аlter ego у труні?
   Більше світла, щастя й правди, Вишній Батьку!
   Милостивість, хрест на лобі, чарку на скоринці! Що тоді? 
   
   Розум закружив мій. Він гуляє-свище, ніби вітер.
   Море дум і димом кожний день заволокло.
   М’ясорубка. Почасово, посекундно меле міксер.
   Стільки сонмища бійців у небо відлетіло,
   стільки душ дітей безхмарних відійшло...

   Сімдесят чотири! Отче Життєдайний, де Ти і навіщо?


P.S.
Людці, надміру не цінуйте так свою породу!
Ми не царі! Душа і розум лиш життєвий плин!
Ми – небосередземні оптимісти-гріховодні,
бо всяко думаючим нас Всесвіт породив!



* - НЕОФІТ - новий прихильник якоїсь релігії. якого-небудь учення, суспільного руху або новак у чому-небудь.   
** - ВІЙ - міфічна істота з повіками до землі.
*** - ALTER  EGO – друге «я», двійник.