Музика вітру бринить у моєму волоссі,
Пестить долоні, торкається лагідно вуст,
Ноти мрійливі звучать у п’янкім стоголоссі,
Душу хвилює наповнений радістю звук.
Вітер шепоче мені, щоб забула тривоги,
І обіцяє розвіяти острах і сум.
Я забуваю на мить про війну і загрози,
Чую лише заспокійливий лагідний шум.
Камінь у грудях не давить, легкий, як пір’їнка,
Тиха мелодія пахне, мов липовий мед,
То замовкає, то знову дзижчить, наче бджілка,
То навіває мотиви забутих легенд.
Місячна ніч темне небо зірками вінчає,
Десь за кущами струмочок весняний дзюрчить…
Ось уже вітер, втомившись, потроху втихає,
Час і душі відпочити у тиші хоч мить.