Восьмого березня хочу вдягти
Світло-рожеве улюблене плаття.
Чари кохання у серці нести,
Ніжною бути, як квітка латаття,
Пливти в воді, позабувши про грунт,
За течією, легка і щаслива.
Це буде мій, квітів сповнений бунт,
Спалах весни, її пісня грайлива.
Я не спиняю коней - хай летять,
Вільні й красиві створіння природи.
Я не ввійду в ті хати, що горять,
Та не завдам собі болю і шкоди.
Я відмовляюсь брехати собі
Заради миті фальшивої слави.
Бути вразливою в щасті й журбі,
Бути слабкою - це теж моє право.
Досить бравади і пафосних слів
Про перехвалену вщент незалежність.
Не надихає моїх почуттів
Протистояння кривава безмежність.
Я так не можу! Огида і гнів
Заполонили скривавлену душу.
Змию весною весь бруд гірких днів
Більше носити цей біль я не мушу.
Я вже була незалежною, стоп!
Сильною теж була - з мене достатньо.
Про лідерські риси не лийте сироп -
Я ще не перша, та вже й не остання.
Хочеться миру, краси і весни!
Стати б самою тією весною,
Музою щастя, що здійснює сни.
Чи я відчую себе знов... живою?
Хочу не сили і не боротьби -
Тільки любові і поглядів щирих.
Більше веселощів, менше журби,
Менше брехні, більше правди і віри.
Більше тепла. Обійми, захисти
Мене від світу, де вбивства і війни.
В темному вирі зими й самоти
Я так втомилась боротись постійно!