Знову не спалось,
Думки, наче стріли,
В мозок впивались всю ніч.
Серце здригалось,
Пальці німіли,
Розум туманила млість…
Місяць сріблястий,
Мов охоронець,
Довго світив у вікно.
Вітер протяжний,
Як гучномовець,
Щось сповіщав через скло…
Меседж тривожний:
В небі – ракети!
Жалю не знає орда!
В розпачі обшир,
Тіло планети
Ворог мордує щодня.
Нелюди, звірі
В подобі людини
Лізуть, немов сарана.
Тягнуться кігті
Поганої гниди…
Місяць висить, як мара…