Жевріли надії у серцях,
Лестились думки поодинокі,
Що в минуле втік ворожий шлях,
Що в домівках скрізь панує спокій.
Файні солов'їні голоси
Чутно було вранці за сніданком.
Діти не лякалися грози,
Граючись у медиків на ґанку.
Взимку з годівниці та долонь
Птахи смакували хлібні крихти.
...Раптом - лютий. Біль і кров у скронь,
Стіни, укриття і бігти, бігти!
Герб жалоби, сльози та вінки,
Що синам вкладали на могили
Друзі, сестри, сивії батьки,
Що дітей для миру народили,
А - не для війни та цвинтарів,
Там, де прапори уздовж алеї,
Там, де безіменних повен рів.
Боже, підкажи: Чи ми сталеві
Стримувати помсту, грішну лють
В душах, де ще жевріє надія,
Котру до околиці женуть -
В темряву, де сонце не радіє
Місяцю, що холоду приніс
В мирнії часи, де вільні люди
Везли геть у сховищах валіз
Двадцять другий рік, зухвалий... лютий.
14 березня 2024р.