Ранок холодний! Замерзле гілля
Сонце зігріти спішить.
Сонний горобчик злітає з гнізда,
В небо блакитне летить.
Ось полохливо дзюркоче струмок,
В сосни біжить від вітрів.
Верби сумують від вічних думок,
Думають: “Хто б нас зігрів?”
Лід на озерах розтанув давно,
Там – уже воля хмаркам,
Здалека глянеш, здається, на дно
Лебідь пірнає з малям.
Сонячний зайчик в калюжі блищить,
Може, щось хоче знайти.
Вітру немає, можливо, ще спить,
Бачить примарливі сни…
Тихо, спокійно, немов у раю,
Тільки у грудях щемить.
Ворог лютує у ріднім краю,
Небо від жаху тремтить…