Світлана
Пузіна
Тобі я мрію подзвонити.
Мина глибОко-синя ніч -
ти пам'ятаєш, віч-на-віч
могли ми час заполонити?
Були цікаві наші миті
На небі сьомому удвох.
Не помічали багатьох
дрібниць приємних, що закриті
в житті опаленим війною...
Де замість зустрічей - вогонь -
земля на відстані долонь
горить, через ворожу зброю.
На фронті у окопі, любий,
чи то у спеку, зливу, сніг,
від куль і бомб є оберіг -
молитви, що шепочуть губи:
щоб янгілочки захистили,
благаю, щоб ти був живим,
коханий. Спогади за тим,
як голоси у нас тремтіли
на відстані - вологі очі,
розчинені душа в душі.
Я сподіваюся , мерщій -
ми вдвох зустрінем мирні ночі.
І довго , довго говорити,
час мрій не піде в забуття,
про те, як любимо життя,
навколо світ на двох ділити.
03.01.2024