Вірш розриває ніч навпіл.
А вірші рвуть ніч на шматочки.
Лягають на листи рядочки
і зоряний блискучий пил.
Однаково люблю і вірш,
і ніч, і олівець, і зорі.
Купаюсь у натхнення морі
під зоряних симфоній тиш.
Не жаль ні ночі, ні часу,
ні олівця коротку долю...
Я через день іду поволі –
натхнення сенс у ніч несу...