Ти знаєш, як менi болить?
То нiби рiжуть по живому.
I кожну невблаганну мить,
Я вiдчуваю цю оскому.
То бачиш свiт, а свiтло де?
Горить в середині, палає.
І день проходить, ніч іде.
Життя - ось є, а вже немає.
I навiть зараз у пiтьмi,
Вдивись, як мiсяць багрянiє.
Хтось там на зморенiй землi,
Стоїть, на смерть i сердце млiє.
Ти знаєш, що вона не спить,
Я бачу очі о цi очi.
Молитву чую - крик душi.
Вона кричить - кричить щоночi.
Я вiдчуваю i це теж - так нiби,
Там мене вбивають.
Я пам;ятаю, кожен день,
Кажу про це - хай усi знають.
О, Боже мiй, почуй мене.
Я одного тебе благаю,
На землю милiсть хай зiйде.
I мов сопiлка я заграю.
Вiйна - вiйна о скiльки слiз…
Слова - хвилиною мовчання.
I каяття i забуття.
Любов - i бiль i бiль прощання.
Нi то не я це все пишу,
Мої уста - то є молитва.
Це не слова - це все мiй бiль,
Одвiчна, незбагненна битва.