То й що?

 
 
Насамперед – не цькуй за помилки
від поспіху в промові немовляти,
за ці слова, невтішні та глевкі,
не здатні як метелики кружляти
чи то комахою на думці дошкуляти.

То й що, єдиний справжній мій слухач,
занедбаний і мовчазний осудник,
до того ж – неіснуючий?.. пробач –
мене також, говорять, не існує.





07.03.24