перевод стихотворения "Обыкновенное чудо" Алёны Цениной (г. Санкт-Петербург)
Іди геть же, ведмедю, бо смерть нам рівняє сни,
Королям, чаклунам, ну куди вже тобі, хижаче?
І у тім, що фінал – тут твоєї нема вини,
Іди геть, бо розбиті всі двері і вікна наче.
Декорації винесли геть, а костюм – спалить.
Казку скінчено; Трупа розпущена. Всі – додому.
Іди геть же, ведмедю, бо сенсу не вберегти;
Королівна померла, а доля – упала в кому.
Чарівник все зробив, щоби знов не вернувся ти.
Може, він помиливсь, та свої у казок закони.
Запрягай, розвертайся й в осінні спіши листи,
Тобі холодно, мо', як коняці, що без попони.
Іди геть же, ведмедю – живуть тут брехня і біль.
Не зігріти – замерзнуть і вуха, і лапи, й діжки.
Іди геть – лиш доб'єш! І не личить ця роль тобі,
Але раптом чомусь королівна встає із ліжка.
лютий 2024
Оригинал стихотворения находится здесь:
http://vk.com/wall-27355841_1439