Ти – стовп… Ти – Атлант…Ти тримаєш небо…
Я стану убік…Щоб не заважати…
Я сію вітер… Щоб бурю пожати…
Так треба… Так треба… Так треба!
Я знову стою… На вітер кидаю слова…
Знову петляю між правдою і облудою…
Мені одна доля… Зі зрадником… Юдою…
Бачиш…З петлі… Стирчить моя голова…
Так… Цей образ… Як шпилька в мені застряг…
Мені так цікаво… Чи можна його врятувати?
Я повернуся колись до рідної хати?
У цій круговерті втрат… Оцих світових передряг…
Чи так … як і Юда… Горітиму в пеклі своїм?
Ти знаєш… У кожного з нас своє пекло…
Потрібно боротись з собою… Запекло…
Щоб повернутися нам з тобою ув Отчий дім…
Що ж… Стану убік… Злітай в боротьбі!
Порожні…Самотні… Наші дороги…
Іди… Тобі там… Тобі там… Ближче до Бога…
Розбилось люстерко… І я навіки залишусь в тобі…