Я так сумую по твоїх обiймах,
Я так сумую за твоїм теплом.
Ти залишивсь назавжди в моїх мрiях,
Якi в собi виношую давно.
Коханий! Пробач менi мою вину.
Колись на твої щирi почуття,
Не келих меду, а склянку полину
Я вилила без долi каяття.
I лиш теперь я тiльки зрозумiла,
Що був i є ти сенс мого життя.
Душа моя немов би занiмiла...
Тим почуттям не буде вороття.
Прийшла вже осiнь, й буйнi вiтровiї
Зiрвали з клена той останнiй лист.
Так iз роками гаснуть мої мрiї,
Тi, що про тебе мала я колись.
1-е Коринфянам 7:28 - Впрочем, если и женишься, не согрешишь; и если девица выйдет замуж, не согрешит. Но таковые будут иметь скорби по плоти; а мне вас жаль.
23.02.24. Старый Вилли